Засноване в 1225 р. Село Бедевля, перша згадка про котре в історичних пам’ятках відноситься до ХІІІ ст. У 1336 р. король Угорщини Карл Роберт подарував ці землі родині Драга. Вельми вірогідно, що з кенезького листа й почалось заселення околиць Бедевлі і, власне, історія села. Легенда, яка дожила до наших часів повідомляє, що воно було засноване чоловіком на ім’я Бедевіл. Цей чоловік якраз і був романського походження. Перші помешкання жителів зводились в урочищах «Котелеб» і «Дубник», котрі зберегли свої назви й потепер. Річка в ті часи протікала з півночі від першопоселення по теперішній вулиці Волошина. Поскільки Тиса, змінюючи своє річище, наступала на село, то мешканці змушені були шукати більш придатні для побудови хат і для проживання місця. Природним виявився вибір для цього підвищення під назвою Руня.
За легендою, записаною зі слів Андрія Андрієвича Маханця, уродженця Бедевлі, у давні часи в селі існував монастир. Від нього збереглись руїни старої церкви XVII cт. і залишки підземного ходу, котрий веде від скелі Голиці до хребта Берда. Монастир був спалений під час татарського набігу.
Джерела з історії Угорщини ХІ-ХІІІ ст. засвідчують наявність різних категорій сільського населення. Тому нам важливо встановити, до якої ж категорії належали мешканці тодішньої Бедевлі. Відомо, що німецькі колоністи, з-проміж інших районів Закарпаття оселялись також і басейнах річок Тиси, Тересви, Тереблі. В Солотвині та Сигеті вони безпосередньо долучались до видобутку солі. Особливістю соціальної структури Мараморощини був доволі чисельний прошарок дрібного служилого дворянства – немешів, або, як їх звуть в Бедевлі «нямишів». Цей прошарок поповнювався за рахунок кенезів.
В Бедевлі до родин немешів відносились Маркуші, Тиводари, Дебичі, Банки, Вайнагії. На правому березі Тиси бокораші зупиняли свої плоти для відпочинку. Це місце і до цього часу бедевляни називають Портош. На цьому місці знаходилась переправа через річку, котру обслуговував звізник. Знаходився там також водяний млин, котрим володіла родина Маркушів. Видобували біля села також низькоякісну болотяну залізну руду, яку перевозили на залізоробну мануфактуру до Кобилецької Поляни.
Центр Бедевлянської сільради. Згідно з адміністративно-територіальним поділом області станом на 1996 р. до її складу також входять територіальні громади сіл Глиняний, Дубрівка та Руня.
